Біль у коліні не завжди означає артроз, травму меніска або пошкодження зв’язок. У молодих людей, особливо тих, хто активно займається спортом, бігає, присідає або багато ходить, однією з поширених причин болю може бути пателофеморальний синдром. Його ще називають пателофеморальним больовим синдромом або синдромом переднього болю в коліні.

Найчастіше людина відчуває біль навколо або позаду надколінка. Спочатку він може виникати лише після навантаження, але з часом починає турбувати під час звичайних щоденних рухів. Саме тому не варто тривалий час ігнорувати біль у коліні, навіть якщо немає вираженої травми.

Що таке пателофеморальний синдром?

Пателофеморальний суглоб утворюють надколінок (patella) та передня частина стегнової кістки. Під час згинання і розгинання коліна надколінок рухається у спеціальній борозні стегнової кістки — трохлеї.

У нормі цей рух відбувається плавно та узгоджено. Якщо біомеханіка нижньої кінцівки змінюється, навантаження на пателофеморальний суглоб може розподілятися нерівномірно. Це може сприяти появі болю та дискомфорту.

Пателофеморальний біль особливо часто зустрічається у фізично активних людей. До факторів ризику можуть належати зміни техніки рухів, недостатня сила або контроль м’язів стегна, різке збільшення тренувального навантаження, особливості будови нижньої кінцівки та порушення руху надколінка. Пателофеморальні проблеми також добре відомі у молодих спортсменів.

Чому може боліти коліно у молодої людини?

Одна з найбільш поширених причин — надмірне або неправильно дозоване навантаження.

Наприклад, людина тривалий час не тренувалася, а потім різко збільшила кількість присідань, бігу, випадів або тренувань у спортзалі. М’язи та сухожилля можуть не встигнути адаптуватися до нового навантаження.

Інша ситуація — регулярні тренування без достатнього відновлення. Навіть правильна вправа може провокувати біль, якщо її виконувати надто часто або з великим об’ємом навантаження.

Важливу роль відіграє і техніка руху. Наприклад, під час присідання або приземлення після стрибка коліно може надмірно відхилятися всередину. Така механіка руху змінює навантаження на пателофеморальний суглоб.

Однак причина не завжди полягає лише в одному м’язі або одному неправильному русі. Пателофеморальний біль може бути результатом поєднання декількох факторів — навантаження, сили м’язів, рухового контролю, анатомічних особливостей та попередніх проблем із коліном.

Як проявляється пателофеморальний синдром?

Типовою ознакою є біль у передній частині коліна, навколо або за надколінком.

Пацієнти можуть описувати його як ниючий, тиснучий або пекучий. Іноді людина відчуває дискомфорт при згинанні коліна, присіданні або вставанні зі стільця.

Характерні ситуації, коли симптоми можуть посилюватися:

• під час присідань;
• при спуску або підйомі сходами;
• після бігу;
• під час стрибків;
• при тривалому сидінні із зігнутими колінами;
• після тренування;
• при вставанні після тривалого сидіння;
• під час багаторазового згинання та розгинання коліна.

Іноді пацієнт також помічає хрускіт або клацання в ділянці надколінка. Сам по собі хрускіт не завжди означає серйозне пошкодження, але якщо він поєднується з болем, набряком, відчуттям нестабільності або обмеженням рухів, необхідна оцінка лікаря.

Чому біль часто виникає саме після спорту?

Пателофеморальний суглоб бере активну участь у багатьох рухах. Чим більше навантаження на коліно, тим більше роботи виконують м’язи стегна та структури навколо надколінка.

Особливо значне навантаження виникає під час присідань, випадів, бігу, стрибків та інших вправ, де коліно багаторазово згинається під навантаженням.

Проблема може виникнути не через сам факт занять спортом, а через невідповідність між навантаженням та здатністю організму до нього адаптуватися.

Наприклад, людина може нормально переносити біг 3–5 км, але після різкого збільшення дистанції до 10–15 км з’являється біль у коліні. Або після тривалої перерви спортсмен одразу повертається до попередніх робочих ваг у присіданнях.

Тому при лікуванні важливо не тільки прибрати біль, а й визначити, яке навантаження його провокує та чому коліно не справляється з ним.

Як лікар встановлює діагноз?

Діагностика починається з розмови з пацієнтом та ортопедичного огляду.

Лікар уточнює:

• коли з’явився біль;
• чи була травма;
• після яких навантажень виникають симптоми;
• де саме локалізується біль;
• чи є набряк;
• чи виникає відчуття нестабільності;
• чи були подібні проблеми раніше;
• які види спорту або фізичної активності виконує пацієнт.

Під час огляду оцінюють рухи коліна, положення надколінка, силу та контроль м’язів, вісь нижньої кінцівки, техніку виконання певних рухів та інші фактори.

Важливо також виключити інші причини болю — пошкодження меніска, зв’язок, сухожиль, хряща, нестабільність надколінка та інші патології.

Додаткові методи обстеження підбираються індивідуально. У складніших або нетипових випадках лікар може призначити рентгенографію, УЗД або МРТ. Сучасна ортопедична діагностика передбачає поєднання анамнезу, фізикального огляду та, за необхідності, візуалізації.

Чи потрібно лікувати пателофеморальний синдром?

Так, особливо якщо біль повторюється або поступово посилюється.

У більшості випадків лікування починають із консервативних методів. Основна мета — зменшити больовий синдром, скоригувати навантаження та відновити нормальну функцію нижньої кінцівки.

Одним із ключових компонентів є правильно підібрана лікувальна фізкультура та реабілітаційні вправи.

Залежно від результатів огляду можуть використовуватися вправи для зміцнення квадрицепса, м’язів стегна та сідничних м’язів, а також вправи для покращення контролю руху коліна.

Важливо, щоб програма не була однаковою для всіх. Те, що підходить одному пацієнту, може бути надмірним або недостатнім для іншого.

Не менш важливо правильно керувати навантаженням. Це не обов’язково означає повну відмову від спорту. У багатьох випадках можна тимчасово змінити обсяг або інтенсивність тренувань, замінити провокуючі вправи та поступово повернутися до звичного рівня активності.

Фізичні вправи та реабілітація є важливою складовою сучасного підходу до проблем коліна, а програма має підбиратися відповідно до клінічної ситуації.

Чи потрібно припиняти тренування?

Не завжди.

Одна з помилок — повністю припинити будь-яку фізичну активність через біль. Інша крайність — продовжувати тренуватися через сильний біль, сподіваючись, що він «сам пройде».

Правильна тактика залежить від вираженості симптомів та конкретного виду навантаження. Часто доцільно тимчасово зменшити інтенсивність, змінити вправи та поступово повертати навантаження в міру покращення стану.

Особливо важливо не повертатися одразу до максимальних ваг або великих бігових дистанцій після періоду болю.

Чи потрібна операція?

При типовому пателофеморальному больовому синдромі операція зазвичай не є першим методом лікування.

Спочатку необхідно встановити причину симптомів і провести адекватне консервативне лікування. Хірургічне втручання може розглядатися лише в окремих випадках, коли виявлена конкретна структурна проблема або інша патологія, яка потребує оперативної корекції.

Саме тому важливо не робити висновок про необхідність операції лише за наявністю болю під надколінком.

Коли потрібно звернутися до ортопеда?

Не варто відкладати консультацію, якщо біль у коліні:

• триває декілька тижнів;
• регулярно повторюється після тренувань;
• поступово посилюється;
• заважає бігати, присідати або ходити сходами;
• супроводжується набряком;
• виникає після травми;
• поєднується з відчуттям нестабільності;
• супроводжується блокуванням коліна або суттєвим обмеженням рухів.

Пателофеморальний синдром часто зустрічається у молодих та фізично активних людей, але це не означає, що біль у коліні потрібно сприймати як неминучу частину спорту. Правильна діагностика дозволяє визначити причину симптомів, підібрати оптимальне навантаження та програму відновлення.