Серце кожної людини працює безупинно, ритмічно скорочуючись приблизно 60–90 разів на хвилину. Але іноді його робота стає надто швидкою — частота пульсу перевищує 100 ударів. Такий стан називається тахікардією. Не завжди це небезпечно: серце може прискорюватися під час фізичного навантаження, хвилювання чи підвищення температури. Проте в окремих випадках тахікардія сигналізує про серйозні порушення, які потребують медичного втручання.

Що таке тахікардія і які бувають її види

Тахікардія — це не окрема хвороба, а симптом, який може супроводжувати різні стани. Залежно від місця виникнення імпульсів розрізняють кілька типів:

• Синусова тахікардія — найпоширеніша форма, коли імпульси йдуть із природного водія ритму (синусового вузла). Часто виникає при стресі, фізичному навантаженні або гарячці.

• Надшлуночкова (пароксизмальна) — серце починає раптово битися дуже швидко (до 180–200 ударів). Напад може тривати від кількох секунд до годин.

• Шлуночкова тахікардія — більш небезпечний варіант, що з’являється при ураженнях серцевого м’яза (наприклад, після інфаркту). Вона може переходити у фібриляцію шлуночків і призвести до зупинки серця.

Коли прискорене серцебиття є нормою

Прискорений пульс — природна реакція організму у таких ситуаціях:

• після фізичних вправ або швидкої ходьби;

• під час хвилювання, страху чи радості (викид адреналіну);

• у спеку або при підвищеній температурі тіла;

• під час вагітності або після вживання кави, енергетиків.

У таких випадках частота серцебиття зростає тимчасово й швидко нормалізується після відпочинку. Це фізіологічна тахікардія, яка не несе загрози.

Коли тахікардія небезпечна

Патологічна тахікардія з’являється без очевидної причини і часто супроводжується іншими симптомами. Вона може свідчити про:

• ішемічну хворобу серця;

• серцеву недостатність або вади клапанів;

• гіпертонію чи анемію;

• гормональні порушення (гіпертиреоз);

• зневоднення або втрату крові;

• прийом деяких ліків чи зловживання алкоголем, нікотином.

Особливо небезпечна тахікардія, якщо її супроводжують:

• біль або тиск у грудях;

• задишка, запаморочення, слабкість;

• втрата свідомості або переднепритомний стан.
  У таких випадках необхідно негайно звернутися до лікаря або викликати швидку допомогу.

Як діагностують тахікардію

Для визначення типу і причини тахікардії лікар-кардіолог проводить обстеження:

• Електрокардіограму (ЕКГ) — основний метод, який фіксує ритм і тип порушення;

• Холтерівське моніторування — добовий запис ЕКГ, що допомагає виявити епізодичні напади;

• Ехокардіографію (УЗД серця) — показує структуру міокарда і клапанів;

• Лабораторні аналізи для оцінки рівня гормонів щитоподібної залози, електролітів, гемоглобіну.

На основі результатів визначається, чи є тахікардія наслідком перевтоми, стресу або ознакою серцевої патології.

Як лікувати і запобігати тахікардії

Тактика лікування залежить від її виду та причини.

• При фізіологічній тахікардії достатньо нормалізувати режим сну, обмежити кофеїн і алкоголь, більше відпочивати.

• Якщо прискорене серцебиття спричинене стресом, лікар може порадити седативні препарати рослинного походження.

• При патологічних формах застосовуються антиаритмічні засоби, бета-блокатори, іноді — хірургічні методи (катетерна абляція).

Для профілактики важливо:

• регулярно перевіряти артеріальний тиск і пульс;

• контролювати рівень магнію та калію в організмі;

• уникати надмірного стресу;

• дотримуватись здорового харчування і помірної фізичної активності.

Підсумок

Тахікардія не завжди є ознакою хвороби, але її не можна ігнорувати. Якщо серце часто «стрибає» без видимих причин або з’являються супутні симптоми, необхідна консультація кардіолога. Рання діагностика дозволяє попередити ускладнення — від серцевої недостатності до раптової зупинки серця.

Слухайте своє серце: воно часто попереджає про небезпеку ще до того, як виникне біль.